Операція Лонго чи гемороїдектомія: що краще?

При вираженому геморої пацієнту іноді пропонують кілька хірургічних варіантів лікування. Одні методи спрямовані на видалення гемороїдальних вузлів, інші - на усунення їх випадіння зі збереженням більшої частини гемороїдальної тканини.

До таких операцій належать гемороїдектомія та операція Лонго, або степлерна гемороїдопексія.

Однозначно сказати, що один метод кращий за інший для всіх пацієнтів, не можна. Вибір залежить від ступеня геморою, характеру випадіння внутрішніх вузлів, наявності зовнішнього компонента, вираженості симптомів та інших особливостей захворювання.

«При виборі операції я насамперед оцінюю не назву методу, а конкретну клінічну ситуацію. Лонго може бути хорошим варіантом при вираженому випадінні внутрішніх гемороїдальних вузлів, коли важливо зменшити пролапс і зробити відновлення комфортнішим. Але якщо присутній значний зовнішній компонент або необхідно видалити самі вузли, можливості методу обмежені. Тому рішення має прийматися після огляду та оцінки анатомічних особливостей захворювання».

Таір Емір-Усеїнов, лікар-хірург, проктолог PROCTOLINE

У чому принципова різниця між операціями?

При класичній гемороїдектомії хірург видаляє патологічно змінені гемороїдальні вузли. Найбільш відомі відкрита операція Міллігана-Моргана та закрита гемороїдектомія за Фергюсоном.

Операція Лонго влаштована інакше. При степлерній гемороїдопексії спеціальний циркулярний степлер видаляє ділянку слизової вище зубчастої лінії та одночасно підтягує випалі внутрішні гемороїдальні тканини вгору.

Тобто при класичній гемороїдектомії основний принцип - видалення вузлів, а при операції Лонго - корекція їх випадіння та відновлення нормального положення тканин.

Саме тому ці операції не можна розглядати як повністю взаємозамінні.

Операція Лонго: основні особливості

Головна перевага методу Лонго полягає в тому, що хірург не висікає самі гемороїдальні вузли так, як при класичній гемороїдектомії.

Втручання виконується вище зубчастої лінії, де чутливість значно нижча. Тому після операції зазвичай відзначається менша вираженість раннього післяопераційного болю порівняно з класичною гемороїдектомією.

В оцінці NICE результати рандомізованих досліджень показали перевагу степлерної гемороїдопексії щодо раннього післяопераційного болю, часу загоєння та повернення до звичайної активності.

Однак метод має важливе обмеження: операція Лонго призначена насамперед для лікування випадіння внутрішніх гемороїдальних тканин і не усуває значний зовнішній компонент.

Можливі переваги Лонго

• зазвичай менш виражений біль у ранньому післяопераційному періоді;
• швидше повернення до звичного способу життя;
• відсутність класичних відкритих ран в ділянці анального каналу;
• можливість корекції вираженого випадіння внутрішніх вузлів;
• збереження більшої частини гемороїдальної тканини.

Але це не означає, що операція Лонго автоматично є сучаснішою або ефективнішою у всіх випадках.

Гемороїдектомія: коли вона може бути кращим вибором?

Класична гемороїдектомія залишається одним з основних хірургічних методів лікування вираженого геморою.

Її суттєва відмінність полягає в тому, що хірург безпосередньо видаляє патологічно змінені гемороїдальні вузли.

Це особливо важливо, коли захворювання супроводжується:

• великими внутрішніми вузлами;
• вираженим зовнішнім компонентом;
• поєднанням внутрішніх і зовнішніх вузлів;
• значним надлишком тканин;
• вираженим випадінням, яке неможливо повноцінно скоригувати лише підтягуванням слизової.

У таких ситуаціях вибір Лонго лише через більш комфортне відновлення може бути неоптимальним.

Що болючіше?

Якщо порівнювати ранній післяопераційний період, гемороїдектомія зазвичай супроводжується більш вираженим болем, ніж степлерна гемороїдопексія.

Причина зрозуміла: під час класичної операції хірург працює безпосередньо в ділянці, яка має високу чутливість.

При операції Лонго втручання виконується вище зубчастої лінії, а гемороїдальна тканина безпосередньо не видаляється.

За даними NICE, у більшості проаналізованих досліджень у пацієнтів після степлерної гемороїдопексії відзначався менший біль протягом перших двох тижнів після операції. При цьому приблизно через три тижні та у віддаленому періоді відмінності щодо болю ставали значно меншими.

Тому перевага Лонго щодо болю найбільш помітна саме у період раннього відновлення.

А яка операція краще лікує сам геморой?

Тут відповідь залежить від того, що саме необхідно усунути.

Якщо основна проблема - випадіння внутрішніх гемороїдальних вузлів, операція Лонго може бути відповідним варіантом.

Якщо ж є великі вузли, виражений зовнішній компонент або тканини, які необхідно безпосередньо видалити, перевага може бути на боці гемороїдектомії.

Американське товариство хірургів і колоректальних хірургів (ASCRS) у клінічних рекомендаціях 2024 року зазначає, що степлерна гемороїдопексія не повинна розглядатися як рутинний перший хірургічний метод для всіх пацієнтів із внутрішнім гемороєм. У рекомендаціях враховуються її менша ефективність в окремих ситуаціях та ризик рецидиву симптомів.

Це важливий момент: менша травматичність не завжди означає кращий результат саме для конкретного пацієнта.

А що з ризиком рецидиву?

Це один із головних аргументів при порівнянні двох методів.

При операції Лонго гемороїдальні вузли не видаляються повністю. Метод усуває їх випадіння за рахунок підтягування тканин, тому за певних умов симптоми можуть виникнути знову.

У матеріалах NICE зазначено, що дослідження демонстрували вищу ймовірність повторного випадіння після степлерної гемороїдопексії порівняно з традиційною гемороїдектомією.

При класичній гемороїдектомії патологічно змінені вузли видаляються, тому метод забезпечує більш радикальне усунення гемороїдальної тканини.

Саме тому порівнювати операції лише за принципом «де менше болю» неправильно. Необхідно враховувати баланс між комфортом відновлення та ймовірністю збереження або повторної появи симптомів.

Що обрати при геморої III ступеня?

При III ступені внутрішні гемороїдальні вузли випадають під час натужування і самостійно вже не вправляються.

У такій ситуації операція Лонго може розглядатися як один із варіантів хірургічного лікування, особливо якщо переважає випадіння внутрішніх тканин.

Але при значному зовнішньому компоненті або виражених змінах тканин лікар може рекомендувати гемороїдектомію.

NICE також вказує на можливість застосування степлерної гемороїдопексії у частини пацієнтів із гемороєм III ступеня, однак вибір методу має враховувати індивідуальні особливості захворювання.

А при геморої IV ступеня?

IV ступінь характеризується постійним випадінням вузлів, які неможливо вправити.

В окремих випадках операція Лонго може застосовуватися і при IV ступені, однак можливості методу тут більш обмежені. Якщо присутні виражені зовнішні тканини або значний надлишок шкіри, однієї степлерної гемороїдопексії може бути недостатньо.

Тому при IV ступені особливо важливо оцінити захворювання безпосередньо перед вибором операції.

Порівняння Лонго та гемороїдектомії

То що ж краще - Лонго чи гемороїдектомія?

Найкращої операції для всіх пацієнтів не існує.

Якщо основна проблема полягає у випадінні внутрішніх гемороїдальних вузлів, а зовнішній компонент виражений незначно, операція Лонго може дати хороший результат при більш комфортному ранньому відновленні.

Якщо захворювання супроводжується великими вузлами, вираженим зовнішнім компонентом або значною кількістю надлишкових тканин, більш радикальним рішенням може бути гемороїдектомія.

Тому правильніше ставити питання не «яка операція краща взагалі?», а «яка операція підходить саме при моїй формі геморою?»

На консультації проктолог оцінює ступінь захворювання, розташування та розміри вузлів, наявність зовнішнього компонента і ступінь випадіння. Лише після цього можна обґрунтовано обирати метод хірургічного лікування.

У PROCTOLINE

У Центрі колопроктології PROCTOLINE проводиться хірургічне лікування геморою з вибором методу залежно від клінічної ситуації.

Детальніше про операцію Лонго, показання та особливості методу можна дізнатися на сторінці «Операція Лонго».

Якщо ви обираєте між Лонго та гемороїдектомією, не варто орієнтуватися лише на відгуки про біль або швидкість відновлення. Ці параметри важливі, але результат лікування насамперед залежить від того, наскільки обраний метод відповідає конкретній формі захворювання.